А от перебування Леніна на центральній площі Миколаєва затрималося більш ніж на два десятиріччя. У радянські часи розстрілювали священників і руйнували церкви, а натомість комуністами під керівництвом товариша Сталіна, який, як відомо, навчався у Тифліській духовній семінарії, було впроваджено систему розміщення у кожному місті, містечку, селі пам’ятників Леніну, які виконували роль «ідолів» для поклоніння у тогочасному ідеологічному «культі».

   Може, пам’ятники Леніну і мають залишатися у Симбірську (Ульяновську), де він народився, у Казані, де навчався, або у Москві чи Санкт-Петербурзі, який, до речі, теж вже з 1991 року не Ленінград. Щодо України, то нашій Державі ця особистість і організована ним нелюдська тоталітарна система принесли лише окупацію 1920-го, голодомор 1933-го, репресії 1937-го… Наші предки-українці були перетворені або у жертв, кількість яких іде на мільйони, або у злочинців - прислужників режиму, які приймали участь у розстрілах, катуваннях, продрозверстках, переселеннях тощо, або вимушені були це мовчки спостерігати чи віддано «одобряти».

  Тому я роками відстоював і зараз продовжую відстоювати позицію відносно того, що усі пам’ятники Леніну на території України мають бути демонтовані. Але оскільки задоволення від самого процесу руйнації є доволі сумнівним, тому і сам у ньому участі не брав, і вважаю, що уподоблятися тим, хто зривав хрести з церков, та влаштовувати з цього шоу не слід. Але сталося те, що сталося, і так, як сталося…

  Щодо художньої цінності «миколаївського Леніна», то багато скульпторів і художників за радянських часів отримували замовлення і платню за свою високопрофесійну роботу, але це не значить, що їхні витвори мають знаходитися на своїх постаментах вічно. Не стоять же у Німеччині пам’ятники Гітлеру, хоча за час нацистського панування багато митців приділяло свою увагу образу «великого фюрера германської нації». І ті, хто виступають за відновлення пам’ятників тоталітаризму, усвідомлюючи це чи ні, стають у один ряд з усіма цими Леніним, Троцьким, Сталіним, Єжовим, Берією та іншими злочинцями.

  У цьому плані я як відстоював, так і продовжую відстоювати і те, що центральні вулиці Миколаєва мають з «Радянської» і «проспекту Леніна» перетворитися на «Соборну» та «бульвар Аркаса»; вулиця Чкалова, що закінчується біля зоопарку – на бульвар Леонтовича, який його заснував; Жовтневий проспект – на Вітовтський проспект, вулиця Паризької Комуни, де розташований Аграрний університет – на вулицю академіка Олександра Янати – миколаївця, видатного українського ботаніка та аграрія, одного з засновників Національної академії аграрних наук. 

 На карті Миколаєва мають з’явитися імена адміралів Жана де Траверсе, Богдана фон Глазенапа, Михайла Манганарі та Олексія Грейга, пам’ятник якому і стояв на тому місці, що зайняли Леніним, учасника визвольних дій на початку ХХ ст. полковника Армії УНР Костянтина Вротновського-Сивошапки, видатного дослідника Арктики Георгія Брусилова, який став праобразом капітана Татаринова у «Двох капітанах» В.Каверіна, ректора Михайла Александрова, інженера Володимира Костенка, видатних уродженців Миколаївщини Скаржинського, Ерделі, Черкасенка, Глазового, Кібрика та багатьох інших.

  В історії нашого міста багато особистостей, більш достойних того, щоб про них пам'ятали ми і наші діти, ніж той же Ленін чи інші фігури комуністичного іконостасу. І на центральну площу Миколаєва має бути перенесений пам’ятник Корабелам, як символ історії нашого міста і його мешканців".

Партнери та друзі

Skarbynatsii 160x80

Галерея

Наші контакти

Секретаріат

04071, м.Київ,

вул. Верхній Вал 30А, 4-й поверх

Тел: (044) 425-21-15

 

 

JoomShaper
Розробка сайту   Original without effects on transparent background 333x75