Дайджест УНП | Україна повинна підтримувати фермерів, а не величезні агрохолдинги

В Україні дві базові експортні галузі – агропром та гірничо-металургійний комплекс. Але бюджет наповнює тільки одна з них, констатує «Главком». Так, за даними сервісу «Укрінформ» «Податкова карта», сільгосппідприємства за I півріччя 2021 року заплатили 0,39 млрд грн податку на прибуток. Таким чином, у сплаті податку на прибуток частка АПК – всього 0,6%. При цьому частка сільгоспсектору в ВВП – 13%. А в експорті – цілих 45%.

Водночас видобувна промисловість заплатила за I півріччя 13,36 млрд грн податку на прибуток. Її частка в ВВП вдвічі менша – 6%. Зате в податку на прибуток незрівнянно більша – 20%. Частка фінансово-страхового сектора у ВВП – 3%, в сплаті податку на прибуток – 9,2%. Словом, лідери сільськогосподарської галузі велику аграрну державу своїми податками не балують, підсумовує видання.

Великі агрохолдинги отримали можливість сконцентрувати безпрецедентно величезні площі землі. У Європі нічого подібного немає: посперечатися з українськими можуть тільки землевласники далекої та пустельної Австралії.
Однак, за даними служби Держстату, в агросекторі близько третини працівників, працюють «в тіні». Це додає до загальної фіскальної картини унікальну економію на Єдиний соціальний внесок (ЄСВ), якої немає в жодній іншій галузі народного господарства.

Втім, ЄСВ – дрібниці в порівнянні з тим, що всі прибуткові структури великих агрохолдингів оформлені на четвертій групі єдиного податку. А це означає, що вони звільнені від податку на прибуток. Хоча прибутки у них досить значні.

Видання наводить приклад найбільшого виробника та експортера соняшникової олії в Україні агрохолдинг «Кернел», який займає скромне 147-ме місце за сумою сплачених податків, незважаючи на прибуток в $400 млн за перше півріччя.
Однак, не зважаючи на рекордні прибутки агрохолдингів у 2020-2021 році, їх обійшли увагою автори законопроєкту №5600, яким підвищили податки для всіх, хто багато заробляє. Цьому є одне просте пояснення: у впливових аграріїв є свої люди у потрібних місцях, як в уряді, зокрема, у Мінфіні, так і у Верховній Раді.

Натомість, йдеться далі в статті, в законопроєкті зберегли норму, яка утискає дрібних фермерів-птахівників. Згідно з нею їх виключили з числа четвертої групи платників єдиного податку. Це значно підвищить податкове навантаження для них, і підвищить ціну на м'ясо птиці.

Парадокс: великі агрохолдинги з доходами в мільярди доларів і прибутками в сотні мільйонів доларів можуть бути на четвертій групі єдиного податку. А дрібні фермери-птахівники – не можуть.

Навівши прізвища конкретних лобістів великих агрохолдингів в уряді (заступниця міністра фінансів Світлана Воробей), та в парламенті (група депутатів «Довіра» та «За майбутнє»), видання інформує про їхні финансові апетити.

Так, нещодавно народний депутат Сергій Лабазюк, почесний президент агрохолдингу Vitagro, що входить в топ-100 найбагатших українців у 2021 році за версією журналу Forbes, заявив: 4,4 млрд державних дотацій, які передбачені в держбюджеті-2021 і з яких левову частку отримують великі агрохолдинги, – це мало. Оптимальною державною підтримкою він вважає суму, рівну 1% від ВВП. А це, за підрахунками видання, – 53,7 млрд грн.

Тож фіскальна недоторканність агробаронів може продовжитися і в наступному році. Про це наголошується в статті «Урожай у коморі, але не в бюджеті. Чому влада боїться розкуркулити найбільших агробаронів?».


Позиція лідера УНП Юрія Костенка, яка була опублікована в «Український правді».

Сьогодні уряд підтримує виключно величезні агрохолдинги, які заробляють мільярди на вивезенні українського продовольства. Однак, українське село з цього нічого не має – ні доріг, ні податків, ні мінімальних соціальних стандартів. Щоб село почало оживати, уряд має розробити сучасне системне законодавство щодо оренди, яке б заохочувало працювати саме фермера.

Приміром, сімейна ферма є основою господарювання в країнах ЄС та США. За інших умов Україна успадкує одну з найгірших, латиноамериканських моделей творення латифундій, яку засудила церква. Ця модель призвела до втрати селянином землі, спустошення та занепаду сільської місцевості в деяких латиноамериканських країнах.

Взагалі, на моє переконання, в Україні мають працювати дві стратегії: одна – розвиток дрібнотоварного фермерського виробництва для наповнення українського ринку власним товаром, друга – розвиток великотоварного виробництва, при якому податки залишатимуться в селі, а не за місцем «фіктивної» реєстрації. Щоб вирівняти нинішню диспропорцію в АПК, уряду необхідно створити максимально сприятливі умови для роботи фермерства, яке ледь животіє.

Українське село, яке є колискою нації, має отримати умови для відродження, щоб давати світу українця, а не «перекотиполе» без коріння, якому все одно, де жити, – в Україні чи по чужих світах. Це була б надто висока плата за комфортні умови життя для великого капіталу.


Коли цифри говорять про падіння інвестицій, країна об'єктивно має проблему, скільки б красивих слів про реформи не лунало на конференціях, наголошує «Економічна правда». І нагадує, що Україна в останні роки продовжує втрачати інвестиції високими темпами.

Існує кілька базових правил інвестицій: отримати прибуток, уникнути ризиків, працювати в передбачуваному середовищі. Ці правила справедливі і для міжнародної енергетичної корпорації, і для місцевого виробника керамічної плитки, зазначає авторка статті економістка Марія Репко.

Ризики – найслабший бік України. Що вищі ризики – то вищої прибутковості вимагають інвестори. Наочно це можна побачити на дохідності єврооблігацій – процентній ставці, під яку Україна може залучати зовнішній борг. Якщо сусідам із Східної Європи інвестори пропонують кошти під 1-2% річних, то Україна змушена платити 5-7% річних.

Україна має найвищі ризики в усіх сферах, йдеться далі в статті. Це стосується і кредитного рейтингу, що показує загальну макроекономічну стабільність, і ризиків щодо збройної агресії з боку РФ, і ризиків, пов'язаних із захистом права власності.

Якщо на агресію РФ держава може дати лише обмежену відповідь, то з макроекономічною стійкістю та правовладдям можна і потрібно працювати.

Реформа правосуддя та правоохоронних органів допоможе з правовладдям, а для підвищення кредитного рейтингу потрібна макроекономічна стійкість: зниження частки держборгу у ВВП, стабільність цін, збільшення валютних резервів та ВВП.

Підвищення кредитного рейтингу критично важливе для здоров'я державних фінансів, воно запускає «гарний цикл». Вищий рейтинг дозволить знизити надвисокі витрати на процентні платежі за боргами. На 2022 рік вони заплановані на критично високому рівні – 14% доходів державного бюджету.

Зниження процентних витрат оздоровить державні фінанси, а здорові державні фінанси – запорука кредитоспроможності та підвищення кредитного рейтингу. Докладніше про те, як збільшити потік іноземних інвестицій в українську економіку, йдеться в публікації «Правила інвестицій: як Україні вибратися з ями».


Сьогодні економіка України майже не орієнтована на сучасні тренди світового економічного розвитку. Хоча, як наголошує економічний оглядач «Економічної правди» Сергій Шевченко, зараз шанс України полягає в стрімкому розвитку стартапів, що продукують технології сучасного рівня автоматизації та смарт-рішень, й одночасно орієнтуються на наступний технологічний уклад, який вже не за горами. А це неможливо зробити без інвестицій. Про те, чому технологічні компанії мають найвищі шанси залучити стратегічних інвесторів та як цим може скористатися Україна, розповідається в статті «Залучення інвестицій в технології — шанс для України».


Про те, чому в Україні інтелектуальна власність, зокрема в музичній індустрії, все ще не приносить доходу, досліджує «Лівий берег». Працівники шоубізу підрахували, що через відсутність акредитації з початку року користувачі, – а це великі телерадіокомпанії та великі організатори концертів – мали змогу недоплачувати за користування авторськими правами 10-12 млн щомісячно. І вони бажали б, щоб ця ситуація тягнулася якомога довше.

Через законодавчу неврегульованість, українські автори змушені працювати на зарубіжні ринки. В тому числі і на російський. «Зараз автори, здатні написати музику, що сподобається аудиторії, працюють на російський ринок. Бо там система роялті працює. А в нас – ні, – наголошує заступниця голови Всеукраїнської профспілки працівників музичної індустрії Ганна Степаненко. – Ринок втрачає кошти, не має можливості інвестицій у розвиток ринку, Україна втрачає авторів, і втрачає свій імідж у захисті інтелектуальної власності». Стаття називається «Пісня в законі: як організовані справи в музичній індустрії».


УНП інформує, що триває збір підписів під петицією до Президента України щодо повної заборони концертної діяльності артистів з країни-агресора – Росії до повернення Криму в склад України та відновлення контролю Україною над своїми східними кордонами.

В петиції, опублікованій на «Офіційне інтернет-представництво Президента України», наголошується, що громадяни країни-агресора, які працюють в сфері розваг – артисти/артистки, актори/акторки насправді не несуть ніякої культури. Оскільки представники агресора, які промовчали і тим самим – підтримали – окупацію Криму та розв'язання Росією, їхньою батьківщиною, війни на східному Донбасі, своїм мовчанням теж несуть відповідальність за агресивні дії Росії. Виключення для заборони допускається лише для тих російських представників культури, хто публічно виступив проти російської агресії: письменник Віктор Шендерович, акторка Лія Ахеджакова, музикант Андрій Макаревич та інші. Це неприродньо, коли артист виступає і для росіян-окупантів, і для окуповиних ними українців.

Музика й інші види мистецтва від агресора не можуть бути поза політикою під час війни. Оскільки вони є продовження війни іншими методами – методами зацікавлення українців культурою агресора, від зброї якого загинули тисячі українців та зазнали поневірянь мільйони вимушених переселенців.

УНП нагадує, що свого часу Юрій Костенко у своїй статті на «Українській правді» під заголовком «Іноземні гастролери на утриманні» наголосив, що в цивілізованих країнах влада завжди підтримує НАЦІОНАЛЬНОГО виробника, – в тому числі, в шоу-бізнесі, бо він наповнює бюджет, створює робочі місця, – тобто розвиває державу. При цьому, уряди розвинених країн намагаються по можливості переносити податковий тягар на іноземців. Так, іноземні гастролери платять – в Італії 30%, в Данії – 25%, Німеччині – 21%, у Росії – 18%, що значно перевищує рівень оподаткування для національних виконавців.

Юрій Костенко нагадав, що УНП ще під час розгляду Податкового кодексу пропонувала запровадити для іноземців-гастролерів подвійну ставку на доходи фізичних осіб від гастрольної діяльності – тобто 34%, що відповідає європейській практиці.

Юрій Костенко вважає, що необхідно отримати в бюджет кошти за рахунок іноземних виконавців для підтримки української культури, – приміром, фінансування народної творчості, дитячих творчих закладів, ремонту театрів, концертних залів, будинків культури тощо – все це можна робити при розумній державній політиці. Тому багато років УНП пропонує, – роби українське, купуй українське, захищай українське.

К-ть переглядів 107
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Партнери та друзі

Skarbynatsii 160x80

Галерея

Наші контакти

Секретаріат

01021, м.Київ,

вул. Мечнікова 16, офіс 4.1

Тел: (095) 145 6940

 

 

 

JoomShaper
Розробка сайту   Original without effects on transparent background 333x75