Наші на Майдані: Сотник Київської сотні Віталій Краснюк

Віталій Краснюк, голова Броварської районної організації Української Народної Партії. На Майдані з перших днів. Очолював Київську сотню. Сьогодні, на тому місці, де він тримав оборону з побратимами гори квітів.

Сотник Майдану пригадав найдраматичніші моменти, які траплялися на його очах. Нині він у цивільному, бо вже передав командування сотнею іншому, сам — патрулює столицю у складі мобільних бригад.

Ми зараз стоїмо з вами на вулиці Грушевсько, де точилися бої, загинули люди. Наскільки мені відомо, ви теж боронили цю барикаду, коли на Майдан наступав Беркут минулого тижня.

Віталій вказує на намет:

«От там де стоять зараз палатки, там колись теж були намети, але їх було спалено. Коли Беркут підійшов, кинув пляшки із запальною сумішою- намети згоріли. Ми тоді підтягували щити дерев'яні, накидували туди в барикаду, щоби стримувати периметр. Тому що вони стояли тут, там де шини. Вони підійшли майже на ріг от сюди. Потім вони відступили трішки далі. Хлопці запалили шини. От там де намет „Тереболя“ все горіло, була димова завіса і ми кидали туди пляшки, щоби не підпускати їх ближче».

- Ви на Майдані з грудня, коли не було пострілів. Потім почалась бійня. У вашій сотні багато поранених, є загиблі?

Були травмовані наші. У моїй сотні, яку побили ще 19 січня, на Водохреща, були хлопці з 29-ї сотні, це Турківська сотня, яку доукомплектували. У них був оцей Роман Сеник, який загинув, з їхньої сотні. Інший хлопець був поранений плече і в ногу. Травмованих я не можу порахувати, бо їх дуже було багато травмованих — у кого око, від осколку гранати, у кого руки. Мені, дякувати Богові, лише у ногу гумова куля влучила на Грушевського. Якщо порівнювати протистояння у січні і зараз. То звісно найбільша жесть була зараз. Тоді була ейфорія, йшли фанати голомозі, без касок. Тоді залізло 8 людей на колонаду, поставили щитки. На наших очах побили і скинули того хлопця, про якого всі в інтернеті писали.Я та ще двоє, підійшли до третьої колонади, взяли щит. Каски тоді ще були будівельні. Щоправда тоді стріляли резинками, мені у ногу влучили. А моєму товаришу — в голову.

Віталій розповідає, що воював у масці. Але коли побачив, як міліція знущається над козаком Гаврилюком, маску зняв. Вирішив не ховати обличчя. Бо накипіло:

«Бо роздягнувши того хлопця, вони потоптали душу українську»

Віталій показує пагорб на Інститутській звідки стріляли снайпери. Сотник дякує Богові, що він не став мішенню, як його побратими по Майдану.

- Пане Віталію, ви зараз у цивільному. Де подівся бронежилет?

Ми свою роботу на Майдані зробили. Зараз я у цивільному — бо у мобільній групі, патрулюю Київ від «тітушек». Командування сотнею передав іншій людині. Позавчора ми зловили одного «тітушку», моя сотня охороняла метрополітен, а він намагався пролізти на електропідстанцію. Так що ми руки не склали. Роботи ще багато попереду і не лише у політиків.

Київ

Читайте також: