Державою, яка нехтує своєю безпекою, також нехтують – Юрій Костенко в ефірі «4 каналу». ВІДЕО

Про причини виникнення кланової олігархії в Україні, злочинну передачу ядерної зброї агресору, доцільність активізації Будапештського меморандуму, про необхідність національних пріоритетів і єдиної правоцентристської політичної сили в Україні.

Всі ці важливі теми висвітлені лідером УНП Юрієм Костенком у розмові з ведучим Остапом Дроздовим в ефірі всеукраїнського інформаційного телеканалу «4 канал» 10 листопада 2021 року. Короткі тези інтерв’ю викладені нижче.

Як в Україні виникли олігархи і на скільки вони обкрадають державу

В Україні виробничий інтерес, який базується в основному на діяльності малого та середнього підприємництва, що забезпечує у державі до 80% робочих місць та доходів, було замінено у державній політиці на інтереси великого капіталу.

Так сталось тому, що у парламенті на початку незалежності сиділи директори заводів, великих підприємств, голови колгоспів, які використали ваучерну приватизацію для того, щоб за папірці отримати економічну владу на своїх підприємствах. Отак у державі відбулась приватизація, з’явився великий капітал, який через представництво у владі почав диктувати свої умови. Спочатку для ухвалення у парламенті потрібних їм рішень представники великого бізнесу почали купувати голоси депутатів. Пізніше вони вже створили власні партії і власні ЗМІ. Відтак, виборець став голосувати не за ідею, не за партію, а за прізвища, які виборцям нав’язували олігархічні ЗМІ.

За оцінками експертів США, понад третину ВВП держави, а це 46,5 млрд доларів США, або понад трильйон гривень розкрадають олігархи. На жаль, чинна влада також обслуговує інтереси олігархічного капіталу.

Про необхідність в Україні національної економічної політики і правоцентристської партії

Україна за 30 років незалежності не сформувала свою національну економічну політику. Вона мала починатися з гасла «Купуй українське», з яким Українська народна партія йшла на вибори ще у 2006 році. Однак національна політика, яка повинна виходити з національних інтересів: економічного та безпекового, на жаль, так і не набула ознак державної політики.

Від початку незалежності в Україні була необхідність створення правоцентристської партії, яка віддзеркалювала б виробничі інтереси малого та середнього підприємництва. Це найбільший інтерес суспільства. Саме підприємці, об’єднавшись зі своїми виробничими інтересами, здатні створити оту потужну альтернативу – правоцентристську силу, що змете олігархат.

І ця політична сила здатна об’єднати навколо себе мільйони українців. Підприємництво вже не хоче миритися з тим, що нині вся державна політика підтримує лише інтереси великого капіталу, точніше, її невеликої частини – кланових олігархів.

Саме одна політична партія, яка базується на підтримці малого та середнього підприємництва і може вивести Україну на іншу якість державної політики. Змінити ситуацію у державі здатна не революція, яка, зазвичай, відкидає суспільний розвиток країни назад, а демократичні вибори, у яких має постати нова потужна виробнича альтернатива. Суспільство вже готове до підтримки нової якості української політики. Адже виборці також набувають політичного досвіду, хоч, на жаль, і через ґулі на своєму лобі.

«Історія ядерного роззброєння України». Хто віддав ядерну зброю і чому сьогодні Росія воює проти України

Верховна Рада України 1991 року ухвалювала рішення про знищення третього у світі ядерного потенціалу. Натомість усупереч рішенню ВРУ, тодішній президент Леонід Кравчук (і це можна розцінювати як державний злочин), підписав угоди, якими всю зброю передано в руки потенційному агресору – Російській Федерації.

Разом із ядерною зброєю Україна віддала агресорові матеріальні цінності на суму понад 100 млрд доларів. А це було майже вдесятеро більше, ніж тодішній держбюджет країни. Натомість Україна отримала від Росії ядерне паливо для АЕС, вартість якого обчислюється приблизно у мільярд доларів. Але головною втратою України у цій історії стало повне обеззброювання нашої держави (бо замість фінансування Збройних Сил України ми використовували кошти на знищення свого ядерного щита). Окрім цього, український МЗС замість реальних гарантій національної безпеки (входження України в НАТО), отримав лише запевнення у ненападі на Україну.

Докладно про те, як і чому Україна віддала ядерну зброю Росії, як можна було зробити це, убезпечивши державу від сусідньої держави-агресора, йдеться у книзі «Історія ядерного роззброєння України». Монографія вийшла друком ще 2015 року, але активніше заговорили про неї в Україні лише після того, як Гарвардський університет переклав і видав її англійською мовою 2020 року. Ця книга – не лише про минуле. У ній є чіткі рецепти, як вирішувати Україні та світу сьогоднішні проблеми безпеки. На відміну від України цю працю високо оцінили експерти США, Британії, Німеччини, Японії, Франції. Днями з’явилася ще одна рецензія на книгу від австралійських науковців.

Про Будапештський меморандум і «нормандський формат»

Сьогодні слід чітко зрозуміти українській владі, що, попри свою недосконалість, Будапештський меморандум не просто папірець, як його називає Кремль. Саме цей документ на сьогодні є єдиним юридичним та правовим захистом України у протидії збройній російській агресії.

У міжнародному праві документ, під яким стоять підписи чотирьох глав держав – це колосальної ваги політичний, безпековий документ, якого в Україні більше немає. Так званий мінський та нормандський процеси з точки зору міжнародного права, не мають жодної юридичної сили.

Натомість «нормандський формат» перетворив РФ з країни-агресора на посередника, який допомагає Україні завершити «громадянську війну».