Три роки без Василя Червонія

4 липня виповнюється сумна дата – 3 роки з дня трагічної загибелі видатного українського політика, великого державного та громадського діяча, носія національної ідеї Василя Михайловича Червонія.

Василь Червоній (24 серпня 1958 – 4 липня 2009)  – український політик, народний депутат України чотирьох скликань, член Вищої церковної ради УПЦ КП, староста Свято-Покровського кафедрального собору м. Рівне, багаторічний голова Рівненської обласної організації Української Народної Партії. Нагороджений орденами Христа Спасителя та Рівноапостольського св. Князя Володимира І ступеня.

У 1988 р. створив перший на Рівненщині осередок Товариства української мови «Просвіта», а у 1989 р. – перший осередок Народного Руху України.

Василь Червоній і в ранзі народного депутата України, і на посаді голови Рівненської обласної державної адміністрації, і багаторічно очолюючи рівненську обласну організацію УНП,  на перше місце своєї діяльності ставив українську справу.

Він залишив після себе не лише добру пам’ять людей, а й тисячі відновлених могил воїнів УПА, сотні виданих книжок, десятки збудованих православних храмів. Полум’яні виступи Василя Червонія на численних мітингах запалювали серця людей, вселяли віру, кликали до боротьби.

Він був незламним і відданим борцем за Україну. Йому завжди боліла доля кожного українця.18 листопада 2009 року Президент України своїм Указом № 939/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Свободи» нагородив Василя Червонія О́рденом Свобо́ди (посмертно)  — державною нагородою України, встановленою для відзначення громадян за видатні та особливі заслуги в утвердженні суверенітету та незалежності України, консолідації українського суспільства, розвитку демократії, соціально-економічних та політичних реформ, відстоюванні конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Життя партії

Читайте також: