Дайджест УНП | Держава субсидує підприємства олігархів – найбільших забруднювачів довкілля в Україні

Підприємства Ріната Ахметова та Лакшмі Міттала є найбільшими забруднювачами атмосферного повітря у 2020 році. Про це йдеться у рейтингу створеному Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України. Знайомлячи з рейтингом, «Економічна правда» зазначає, що у 2020 році обсяг викидів у повітря загалом скоротилося на 8%: з 2,1 млн тонн викидів у 2019 році до 1,92 млн тонн торік.

Водночас, як пише видання, такий показник пов’язаний передусім зі стрімким падінням економічної активності торік у зв’язку з пандемією COVID-19. Так, реальний ВВП України скоротився на 4% у 2020 році. Крім того, торік генерація електроенергії впала на 3,3%.

Серед сотні найбільших забруднювачів в Україні, найбільша частка припадає на Донецьку (18,53% загальної кількості) і Дніпропетровську (8,4%) області. Видання інформує, що найбільшим власником цих підприємств є Рінат Ахметов. Йому належать ММК ім. Ілліча, Курахівська, Бурштинська та Запорізька ТЕС (ДТЕК), Азовсталь та Покровське шахтоуправління. Сумарно це 723 тис тонн.

Ще дві позиції належать Лакшмі Мітталу, а саме два металургійних виробництва «АрселорМіттал». Разом – 202,68 тис тонн. Докладніше видання розповідає в матеріалі «Сотню найбільших забрудників довкілля очолили Ахметов та Міттал – Міндовкілля».

Коментар лідера УНП Юрія Костенка стосовно найбільших забруднювачів довкілля в Україні"

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів створило рейтинг найбільших забруднювачів атмосферного повітря за 2020 рік. Очолили рейтинг підприємства Ріната Ахметова та Лакшмі Міттала. Чинна влада замість того, щоб створювати сприятливі умови для роботи середнього та дрібного бізнесу, сприяє збагаченню олігархів. Активно при цьому імітуючи боротьбу з ними, у тому числі через законодавчі ініціативи.

Зокрема, у так званому антиолігархічному законі, або як його ще називають «антиахметівський закон», визначено збільшити плату за ренту залізної руди, яка приносить колосальні надприбутки, узгодити і привести її у відповідність до світових норм. У другому читанні ця норма вже складена таким чином, що держава ще більше буде сплачувати пану Ахметову, компенсуючи через рівень світових цін на руду. Незважаючи на те, що сьогодні олігархи отримують найбільший зиск, наживаючись майже за безцінь на природних багатствах України (земля, надра, ліси), які є власністю українського народу, вони ще є найбільшими забруднювачами довкілля, про що і свідчить рейтинг Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів. А суми за шкоду довкіллю, зокрема, за викиди СО2, платять майже у 50 разів менше, ніж в Європі.

Практично у всіх демократичних країнах світу відсутній закон про олігархів на зразок того, який нещодавно ухвалила Верховна Рада. Але такого впливу олігархів на державну політику, як в Україні, вони й не мають. Бо демократична влада завжди обмежує доходи великого капіталу та їхній монополізм низкою відповідних законів. Окрім того, у Європі приватним ЗМІ не дозволяють здійснювати політичну рекламу упродовж виборчих перегонів задля уникнення впливів великого капіталу на волевиявлення громадян. Отже, якщо дійсно українська влада прагне обмежувати вплив олігархів на державну політику, то перш за все, їй необхідно вивчити практику розвинутих демократій щодо боротьби з олігархами. Повною мірою це стосується і практики плати великим капіталом за користування природними ресурсами та забруднення довкілля.


Верховна Рада ухвалила у другому читанні зміни до закону «Про альтернативні види палива», що стосуються розвитку виробництва біометану і який може стати серйозною альтернативою природному газу. Нині це великий крок до здобуття енергетичної незалежності, адже потенціал біометану – близько 10 млрд кубометрів на рік, третина всього споживання природного газу в Україні, наголошує «Главком».

Видання пише, що про біометан владі України слід було б замислитися ще у 2014 році, після того, як Росія окупувала Крим і розв'язала війну на Донбасі. Адже було зрозуміло, що країна-агресор рано чи пізно вживатиме всіх заходів, щоб позбавити Україну можливості транзиту до Європи природного газу. Але, як зазначає видання, краще пізно, ніж ніколи.

Про те, чому український біометан дуже вигідно продавати в Європу і упродовж якого часу окупиться його виробництво «Главкому» розповідає голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха. Існує два напрями видобутку біометану, нагадує експерт. Перший – отримання енергії з твердого біопалива – деревини, тирси, пелетів, лушпиння, брикетів. Все це спалюється заради отримання, як правило, теплової енергії, іноді електричної. Вже сьогодні тверде біопаливо замінює Україні 4 млрд кубометрів газу щорічно.

Другий напрямок, який зараз особливо актуальний, – це використання вологих біологічних відходів: жому цукрових буряків, барди спиртових заводів, силосу, рідких відходів молокозаводів. Спалювати їх не вигідно, але можна зброджувати, отримуючи біогаз. А з нього можна отримати вже біометан – повний аналог звичайного природного газу. У цьому випадку потенціал України – близько 10 млрд кубометрів біометану на рік. Фахівці підрахували, що біометановий завод, здатний виробляти 10 млн кубометрів біометану на рік (це оптимально: менше – нерентабельно, більше – можуть виникнути проблеми з необхідною кількістю сировини), коштує приблизно €15 млн.

Щоб отримати хоча б мільярд кубометрів біометану на рік (на тлі загального споживання 30 млрд – це вже хоч щось) відповідно треба сто заводів, це €1,5 млрд. В Україні щорічно накопичуються біологічні відходи для виробництва близько 10 млрд кубометрів біометану. А це вже третина всього споживання газу. Враховуючи, що 20 млрд кубів – це власний видобуток, Україна потенційно за допомогою біометану могла б повністю замістити імпорт, переконаний експерт.

Собівартість виробництва біометану зараз – плюс-мінус €600 за тисячу кубів. Якщо ринкова ціна нижча – виробництво нецікаве. Якщо додати сюди прибуток інвесторів, кредити, то вартість буде в районі €850–900. Це дешевше, ніж природний газ сьогодні, наголошує пан Гелетуха. За таких цін завод окупиться упродовж 4–5 років.

Сьогодні весь світ зацікавлений у біометані. Зокрема, Європа йде від природного газу, і десь до 2050 року у них у трубах буде біометан, якась його суміш із воднем. Тому біометан – перспективно. А Україна може стати номером один у Європі з виробництва цього газу, оскільки є найаграрнішою країною в регіоні і має найбільшу кількість необхідної сировини. Про це йдеться у статті «Біогазова зброя. Як Україні перемогти в енергетичній війні з Росією».


На кліматичному саміті COP26 у Глазго, понад 40 країн взяли на себе зобов’язання протягом найближчих 20 років поступово відмовитися від використання вугілля при виробництві електроенергії. І Україна приєдналася до цього списку, інформує «Ділова столиця».

Багатші держави планують відмовитися від вугілля вже у 2030-х, а менш багаті — у 2040-х. Підписанти угоди планують відмовитися не лише від будівництва нових вугільних електростанцій, а й від інвестування у вуглевидобуток.

Такий крок викликаний бажанням скоротити викиди парникових газів, адже, за даними Міжнародного енергетичного агентства, саме використання вугілля дає не лише найбільші викиди таких газів, а й призводить до забруднення довкілля, нагадує видання.

Утім, старість українських ТЕС, на думку експертів видання, може бути тією причиною, через яку вони помруть навіть раніше, ніж пообіцяли вугільні чиновники у Глазго. Це може статися ще до 2032–2035 років, оскільки в більшості випадків вони вже просто музейні експонати і не вписуються в жодні екологічні норми та формати ефективності роботи. Видання зазначає, що заміна вугільних блоків теплоелектростанцій вимагатиме багатомільярдних інвестицій, але ситуацію може врятувати інтеграція з європейською енергосистемою. Стаття називається «Україна без вугілля. Що буде з шахтарями та електроенергією після підпису Зеленського».

УНП, Дайджест

Читайте також:

Контакти

  • Українська Народна Партія
  • Україна, 01601, м. Київ
  • вул. Мечнікова 3, офіс 314
  • Тел.: +38 095 145 6940
Image
Image
Image