Юрій Костенко: Гарантії безпеки для імперії Єльцина-Путіна

Після розвалу СРСР новообраний президент Росії Борис Єльцин оголосив світу, що з «імперією зла» покінчено, а він буде робити нову Росію з «людським обличчям».

Однак, як наголошує лідер Української народної партії Юрій Костенко, який був учасником багатьох переговорних процесів з Росією Єльцина, – йому особисто так і не вдалося помітити зміну державної російської політики на користь демократії та рівності Cторін. Адже, попри дипломатичну риторику перед ЗМІ, за зачиненими дверима переговорів російські делегації одразу ж переходили до звичної їм практики неприхованого тиску, погроз та шантажу.

«У такий спосіб Росія відібрала в України ядерну зброю, Чорноморський флот, українські військово-морські бази в Криму, активи колишнього СРСР за кордоном», – зазначає лідер УНП.

Юрій Костенко наголошує, що, не зважаючи на міжнародне право, Росія так і не визнала українські державні кордони, Азовське море перетворила у якісь «внутрішні води», а колишню радянську ГТС на нашій території до сьогодні використовує як свою вотчину, продаючи Заходу газ не на східному кордоні України, як того вимагає міжнародне право, а на заході України, як було за часів СРСР.

Минали роки і десятиліття, але замість все більш людського російського обличчя світ все більше бачив геть нелюдські маски російських військовиків у нових незалежних державах. Так було в Молдові (Придністров’я), у Грузії (Абхазія, Південна Осетія), в Ічкерії, яка оголосила незалежність, нагадує Юрій Костенко. Голова УНП наголошує, що і зараз в Україні, де 8 рік поспіль, попри запевнення Путіна, що «іх там нєт», російські війська сіють не демократію, а смерть.

Сьогодні увесь демократичний світ нажаханий «людським обличчям» нинішньої російської політики: ядерний шантаж, міжнародний тероризм, кібератаки, енергетичні війни. І найгірше – повна руйнація безпекової системи на якій тримався мир у Європі після Другої світової війни. А вершиною політичного цинізму російського поступу до так званої демократії, на думку Юрія Костенка, є нинішні вимоги Путіна щодо гарантій безпеки Росії.

Країні, яка не тільки ніколи не визнавала свої міжнародні зобов’язання перед іншими державами (згадаймо лише Будапештський меморандум щодо гарантій безпеки Україні, під яким стоїть підпис Бориса Єльцина), але й робила все, щоб замінити міжнародне демократичне право традиційним для імперської Росії «договорняком».

Тож, спираючись на власний досвід і практику спілкування з російською владою, Юрій Костенко робить висновки:

По-перше. Потрібно уважно вивчити зобов’язання Російської Федерації та інших ядерних країн у Будапештському меморандумі щодо принципів та гарантій безпеки у Європі та неупереджено порівняти з тим, що сьогодні Росія робить в Україні.

По-друге. Все, чого хоче Росія від демократичної Європи під виглядом гарантій безпеки, – це продовження політики безкарності неоімперських діянь путінського режиму, коли і надалі замість політики примусу агресора до миру, Захід буде використовувати свою традиційну практику умиротворення агресора.

Адже, як пояснюють багато європейських політиків-миротворців, рух Росії від «імперії зла» до «людського обличчя» потребує терпіння і часу.